ПЕРШАЧОК - Психолог радить

Середа, 07.12.2016, 11:34

Приветствую Вас Гість | RSS | Главная | Психолог радить | Регистрация | Вход

                                    



Ведемо дитину в перший клас. Поради психолога батькам першокласників

Авторка відповідає на „недитячі” запитання майбутніх першокласників і дає поради батькам про те, як підготувати дитину до шкільного життя. Поданий матеріал пропонується для батьків майбутніх першокласників, шкільних психологів і вчителів початкових класів

Підготовка до школи – процес і урочистий, і хвилюючий одночасно. І не тільки для малюка, який вже через місяць стане "дорослим" школярем, але і для його мами і тата. Часом більше самих першокласників хвилюються їхні батьки, які мучаться думкою, чи готовий їх синок чи донька до першого класу. До того ж напередодні школи майбутні першокласники нерідко задають їм питання, на які складно відповісти навіть дорослому.
Продовження тут http://osvita.ua/school/lessons_summary/psychology/17918/



Поради психолога батькам першокласника

Порада перша:
Найголовніше, що ви можете подарувати своїй дитині, - це ваша увага.
Вислуховуйте її розповіді про школу, ставте уточнюючі питання. І пам’ятайте: те, що здається вам не дуже важливим, для вашого сина чи дочки може виявитися подією, що хвилює весь день!
Якщо дитина побачить ваш інтерес до її справ і турбот, вона обов’язково відчує вашу підтримку. Слухаючи її уважно, ви зможете зрозуміти, в чому малюкові потрібна ваша допомога, про що слід поговорити з вчителькою, що реально відбувається з дитиною після того, як ви прощаєтеся з нею біля дверей школи.

Порада друга:
Ваше позитивне ставлення до школи і вчителів спростить дитині період адаптації.
Запитайте будь-якого знайомого першокласника, яка у нього вчителька. У відповідь ви, швидше за все, почуєте, що вона найкраща, найкрасивіша, найдобріша. Для першокласника вчителька стає одним з найголовніших дорослих у житті. 
У перші місяці в школі вчителька закриває собою маму і тата. Мудрим вчинком треба підтримати цю «закоханість» дитини і не ревнувати. Співробітничайте з вчителями вашої дитини, пропонуйте допомогу, проявляйте активність. У класі з активними батьками, як помічено, тісніші і кращі стосунки між дітьми, цікавіше життя, більше свят і походів.
Навіть якщо особисто у вас, як батьків, є якісь питання до вчителів, вам здається, що щось потрібно робити по-іншому, всі тертя повинні залишитися між дорослими. Інакше дитина буде вимушена розриватися між любов’ю до батьків і авторитетом вчителя.
Дуже шкідливі негативні чи нешанобливі вислови про школу і вчителів «у сімейному колі», це значно ускладнить дитині адаптаційний період, підірве спокій дитини і впевненість в турботі і згоді між важливими для неї дорослими людьми.

Порада третя:
Ваше спокійне ставлення до шкільних турбот і шкільного життя дуже допоможе дитині.
Побачивши батьків спокійними і впевненими, дитина відчує, що боятися школи просто не потрібно. Одна бабуся плакала, збираючи внука зранку в школу. Вона гладила його по голові, бігала між портфелем і одягом і голосила: «Куди ж ми тебе відпускаємо! Тебе ж там цілий день годувати не будуть! Як же ти там сам один без мене будеш!» І так кожного ранку протягом місяця.
Зустрічали хлопчика зі школи так, ніби він тільки повернувся живим з війни.
Батьки хлопчика помітили, що дитина почала «боятися школи». Основну роботу провели з бабусею.
Її запросили на цілий день на шкільні заняття, вона була присутня на всіх уроках, снідала разом зі всім класом, зайшла в шкільну роздягальню, медичний кабінет, спортивний зал.
До речі, гордість хлопчика не була вражена присутністю в класі бабусі. Йому пообіцяли, що він розповість однокласникам, що це його бабуся, тільки якщо захоче сам. Після цього дня бабуся зрозуміла, що внук росте і тепер школа йому по плечу. Дуже швидко пройшли страхи і у самої дитини.

Порада четверта:
Допоможіть дитині встановити стосунки з однолітками і відчувати себе впевнено.
Особливо ваша допомога знадобиться, якщо дитина не ходила до школи в дитячий сад. В цьому випадку вона не звикла до того, що увага дорослих розподіляється відразу між декількома дітьми. Хваліть дитину за товариськість, радійте вголос її новим шкільним знайомствам. Поговоріть з нею про правила спілкування зі своїми ровесниками, допоможіть стати вашій дитині цікавою іншим. Вчіть її новим іграм, щоб вона могла показати їх друзям. Запросіть однокласників вашої дитини до вас додому - просте чаювання, а маленький господар навчиться приймати гостей.
Не варто «підкуповувати» увагу шкільних товаришів вашої дитини дорогими іграшками та одягом. Так ваша дитина не навчиться бути потрібною іншим. Ваш син чи дочка може зіткнутися із заздрістю однокласників.
Упевнений в собі, товариський малюк адаптується до будь-якої ситуації швидше і спокійніше.

Порада п’ята:
Допоможіть дитині звикнути до нового режиму життя.
Дитина звикає до школи не тільки психологічно, але і фізично. Багато дітей в першому класі вперше стикаються з необхідністю вставати в один і той же час зранку.
Впродовж 3-6 годин шкільного дня дитина активно вчиться. У шість-сім років таке навантаження дорівнює напруженому робочому дню дорослої людини.
З початком шкільного навчання різко збільшується навантаження на нервову систему, хребет, зір, слух дитини.
Якщо до цього ви не дотримувалися режиму дня, то постарайтеся м’яко ввести його. Ваша дочка чи син потребує регулярного, тривалого сну. Допоможіть школяру навчитися засинати в один і той же час.
Не примушуйте дитини відразу сідати за уроки.
Дитині потрібний час, щоб відпочити. Це корисно і для самого процесу навчання. Мозок використовує час відпочинку, щоб «укласти нові знання на потрібні полички». Дитині, як і нам, після робочого дня потрібно трошки тиші і відпочинку. Поклопочіться про здоров’я вашої дитини, оскільки в перші місяці шкільного навчання огріхи в режимі дня позначатимуться серйозніше, ніж раніше.

Порада шоста:
Мудре відношення батьків до шкільних успіхів виключить третину можливих неприємностей дитини.
Багато батьків так хочуть гордитися своїми дітьми і так турбуються про їх оцінки, що перетворюють дитину на додаток до шкільного щоденника.
Шкільні успіхи, безумовно, важливі. Але це не все життя вашої дитини.
Шкільна оцінка - показник знань дитини з даної теми даного предмету на даний момент. Ніякого відношення до особи дитини це не має. Хваліть дитину за її шкільні успіхи. І пам’ятайте, ніяка кількість «п’ятірок» не може бути важливішою за щастя вашої дитини.
Давайте постараємося, щоб найперші кроки, зроблені кожним малюком у шкільному світі, були для нього самого і членів його сім’ї радісними і впевненими!


Як правильно робити зауваження дитині

За давньою слов’янською традицією, батьки, аби уберегти малюка від злих духів чи зурочення, публічно називали його образливими словами на кшталт «телепень», «нетямущий». Таким чином вони прагнули відвернути інтерес темних сил від свого чада – мовляв, і так нетямущий, що з нього взяти… Відомі випадки, коли слово «дурень» використовувалося як друге церковне й давалося при народженні представникам геть не бідних сімей, а переважно знатних купецьких родів.

У наш час подібні традиції давно у минулому, але звичка сварити дитину напоказ усім активно використовується у межах батьківського виховного процесу. Чи правильна така позиція і яка критика має переважати у татковому і маминому педагогічних арсеналах, пропонуємо розібратися детальніше.

Зважаючи на різноманіття думок психологів, варто відзначити – у питанні щодо критики дитини вони досить спільні у своїх поглядах. Одна з головних їхніх порад – ніколи не сваріть і не ображайте свого малюка, особливо публічно!

По-перше, це принижує гідність дитини (а наша мета – виховати гідну, впевнену та самодостатню особистість). У малюка ще немає життєвого досвіду, й він не може відразу зрозуміти помилковість вчинку, бо йому ні з чим порівняти свій промах. Ваш син або донька лише відчують сором і власну неповноцінність.

Критика має відбуватися наодинці. Вона не повинна бути спрямованою на дитину, адже ви осуджуєте не малюка, а його вчинок. Уникайте надмірного драматизму: навіть м’яка критика – це стрес для дитини, тому ваша підтримка їй просто необхідна. Помічниками для батьків у подібних ситуаціях можуть стати фрази: «Не засмучуйся, у нас ще є час усе виправити!»; «Ти розумничок, й наступного разу в тебе все вийде»; «І я теж навчився слухати зауваження, бо вони допомагають поглянути на ситуацію з іншого боку та вирішити її».

Намагайтеся не використовувати в процесі розмови сполучники «але», «проте», «однак». Вони несуть негативне забарвлення і здатні стурбувати дитину та знівелювати все сказане раніше.

Зауважте, за скромними статистичними даними виявлено, що батьки вказують дитині на помилки не менше одного разу на годину! І якщо із статистикою боротися важко, спробуймо хоча б почати із якості нашої критики й робімо її з користю. Успіхів!

Як допомогти дитині подолати негативні емоції

Як часто ми, дорослі, не можемо описати те, що відчуваємо, переживаємо, не завжди здатні збагнути одразу, чим незадоволені. А що вже казати про дітей! Спробуйте вправи, що допоможуть дитині розуміти себе і дадуть вам змогу допомогти їй.
• Скажіть малюкові: «Прислухайся до себе. Якби твій настрій можна було розфарбувати, то якого кольору він би став? На яку тваринку чи рослинку схожий твій настрій? А якого кольору радість, сум, тривога, страх?» Рекомендується також вести «щоденник настрою». В ньому дитина щодня (або й декілька разів на день) малюватиме свій настрій. Це можуть бути пейзажі, мармизки, чоловічки – що їй більше до вподоби.
• Намалюйте контур чоловічка. Нехай дитина уявить, що чоловічок радіє, хай зафарбує олівцем те місце, де, на її думку, у тілі знаходиться це відчуття. Потім так само «відчуйте» образу, гнів, страх, щастя, тривогу тощо. Для кожної емоції дитина має вибрати свій колір. Зафарбовувати можна і одного чоловічка, і декількох (наприклад, якщо радість і щастя малюк хоче «розташувати» в одному місці).
• Обговоріть з малюком способи вираження гніву. Нехай він (а заодно і ви) спробує відповісти на запитання:
1. Що тебе може розгнівити?
2. Що ти робиш, коли гніваєшся?
3. Що відчуваєш, коли гніваєшся?
4. Що б ти зробив, аби уникнути неприємних відчуттів у ці хвилини?
5. Назви слова, які вимовляють люди, коли гніваються.
6. Що ти відчуваєш, коли чуєш слова, які ображають тебе. Що ти робитимеш при цьому?
7. Які слова для тебе найобразливіші?
• Бажано записувати відповіді. Потім обговоріть з дитиною, які слова можна використовувати, коли розгніваєшся, а які не варто, тому що вони дуже різкі й неприємні.
Навчитися «приборкувати» гнів допоможуть спеціальні методики і вправи.
1. Кривляйтеся з малюком перед дзеркалом. Зображуйте різноманітні емоції. Зверніть особливу увагу на міміку розгніваної людини.
2. Намалюйте з дитиною забороняючий знак «СТОП» і домовтеся: тільки-но малюк відчує, що починає сильно сердитися, то відразу дістає цей знак і каже вголос чи про себе «Стоп!» Ви теж можете спробувати цей знак для опанування свого гніву. Використання даної методики потребує тренування протягом декількох днів, щоб закріпити навичку.
3. Візьміть у руки якийсь предмет (іграшку, книгу). Завдання дитини – умовити вас віддати це їй. Ви віддаєте річ, коли захочете. Гру можна ускладнити: дитина просить тільки за допомогою міміки, жестів, але без слів. Можна помінятися місцями – ви просите дитину. Після закінчення гри обговоріть, як легше просити, які прийоми і дії вплинули на рішення віддати іграшку, які почуття ви відчували. Ця вправа навчить спокійному спілкуванню з оточуючими.
4. Вчіть дитину (і себе) виражати гнів у прийнятній формі.
Поясніть, що обов’язково потрібно обговорювати всі негативні ситуації з батьками чи друзями. Навчіть дитину словесних форм вираження гніву, роздратованості («Я засмучений, мене це образило»).
Запропонуйте скористатися «диво-речами» для «випліскування» негативних емоцій:
– чашка (в неї можна покричати);
– таз або ванна з водою (в них можна кидати гумові іграшки);
– аркуші паперу (їх можна м’яти, рвати, з силою кидати в мішень на стіні);
– олівці (ними можна намалювати неприємну ситуацію, а потім заштрихувати чи пом’яти малюнок);
– пластилін (з нього можна зліпити фігурку кривдника, а потом зім’яти її чи переробити);
– подушка (її можна кидати, бити, футболити). Виділіть для цього окрему подушку. Назвіть її, приміром, Бу-Бу. Пришийте їй очі, ротик. Не варто використовувати м’які іграшки чи ляльки, а от боксерська груша підійде.
Усіма цими «диво-речами» можуть користуватися і дорослі!!!
5. Засіб «швидкої розрядки». Коли бачите, що дитина занадто збуджена, то попросіть її швидко побігати, пострибати чи заспівати пісеньку (дуже голосно).
6. Гра «Обзивалки». Щоб виключити зі щоденного спілкування образливі слова, обзивайтесь! Кидаючи один одному м’яч чи клубок, обзивайтеся необразливими словами. Це можуть бути назви фруктів, квітів, овочів. Наприклад: «Ти – кульбабка!», «А ти – кавун!» І так доти, поки вистачить слів. Чим корисна така гра? Якщо ви розгніваєтесь на малюка, захочете його «провчити», згадайте веселі «обзивалки», можливо, обізвіть його якоюсь. Він не образиться, а ви отримаєте емоційну розрядку. Коли, маючи навичку такої гри, малюк назве свого кривдника «огірком», ви, безсумнівно, відчуєте задоволення.
Вчіть дитину керувати своїми емоціями (з 5 років).
• Можна сильно стиснути кулачки, напрягти м’язи рук, потім поступово розслабити, «відпускаючи» негативні емоції.
• Можна уявити себе левом! «Він красивий, спокійний, впевнений у своїх силах, голова гордо піднята. Його звати так, як тебе (дитину), у нього твої очі, тіло. Ти – лев!»
• Сильно-сильно надавити п’ятками на підлогу, все тіло, руки, ноги напружені; зуби міцно зціплені. «Ти – могутнє дерево, дуже міцне, в тебе сильне коріння, що проростає глибоко в землю, тобі ніхто не страшний. Ти впевнений у собі».
• Якщо дитина починає гніватися, попросіть її зробити декілька повільних вдихів-видихів чи порахувати до 5 чи 10.

Як і дітям, так і дорослим дуже шкідливо заганяти емоції всередину, намагатися їх приховати. Наслідки таких дій – захворювання серця, неврози, підвищений тиск плюс нерозуміння оточуючих, висока дратівливість, агресивність, проблеми у спілкуванні. Тому навчіть дитину і навчіться самі проявляти свої емоції, «випліскувати» їх без шкоди для оточуючих. Емоційне розвантаження необхідне для збереження здоров’я (фізичного та психічного), а уміння розповісти про свої негаразди допоможе налагодити стосунки з оточуючими, зрозуміти самого себе та інших.

Сайт Переможець

Підведено підсумки міського конкурсу сайтів педагогів та методоб'єднань.Сайт "Першачок" посів 3 місце! Вітаємо!!

Пошук

Дитячий майданчик

Все для вчителя

Поспілкуємось

Годинник

Календар

«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

Цікава фраза

Наше опитування

Оцініть мій сайт
1. Відмінно
2. Добре
3. Жахливо
4. Непогано
5. Погано
Всього відповідей: 56

Наша кнопка

МИ БУДЕМО ДУЖЕ ВДЯЧНІ, ЯКЩО ВИ РОЗМІСТИТЕ НАШУ КНОПКУ У СЕБЕ НА САЙТІ

Статистика

Зарегистрировано на сайте:
Всего: 375
Новых за месяц: 10
Новых за неделю: 2
Новых вчера: 1
Новых сегодня: 0

Из них:
Модераторов: 0

Администраторов: 4
Проверенных: 1
Обычных: 370

Из них:

Парней: 48
Девушек: 326
OnLine
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Онлайн:
Нас відвідали: